Сторінка практичного психолога

Практичний психолог

Левандович Анжела Тарасівна

Освіта

У 2015 році закінчила Львівський державний університет безпеки життєдіяльності здобула ступінь бакалавра за спеціальністю "Практична психологія" за кваліфікацією фахівець з практичної психології.

У 2016 році здобула ступінь магістра за спеціальністю "Практична психологія" здобула кваліфікацію науковий співробітник (психологія), викладач ВНЗ.

Форми і методи роботи практичного психолога з учнями

Психологічна робота з дітьми та учнями - це складний та важливий процес, спрямований на розвиток, підтримку та корекцію психологічного стану дітей та підлітків. Діяльність психолога з учнями включає в себе різноманітні форми, методи та методики, що враховують вікові особливості та індивідуальні потреби кожної дитини. Робота практичного психолога з дітьми є одним з найважливіших напрямів психологічної допомоги. Мета цієї роботи - сприяння повноцінному психологічному та особистісному розвитку дітей, їх адаптації до соціальних умов, попередження та корекція психологічних проблем.

Форми діяльності з дітьми можуть бути різноманітними: групові та індивідуальні заняття, творчі майстерні, тренінги, рольові ігри, спостереження та аналіз. Цікаві та нетрадиційні методи дозволяють залучити увагу дітей та сприяють кращому засвоєнню матеріалу, підвищенню мотивації та розвитку комунікативних навичок.

Форми роботи з дітьми та учнями:

Індивідуальна робота з дитиною передбачає проведення діагностики, консультацій, корекційно-розвивальних занять.
Групова робота з дітьми може бути спрямована на розвиток комунікативних навичок, вирішення конфліктів, формування навичок самоконтролю та самооцінки.
Колективна робота з дітьми передбачає проведення виховних заходів, тренінгів, семінарів.

Методи роботи психолога з дітьми та учнями можуть бути традиційними та нетрадиційними.

Традиційні методи включають в себе тестування, бесіду, спостереження, аналіз продуктів діяльності.
Нетрадиційні методи включають в себе арт-терапію, казкотерапію, пісочну терапію, ігрова терапія, танцювальна терапія.

Робота психолога з учнями передбачає сприяння їхньому успішному навчанню, розвитку особистості, адаптації до шкільного життя. Завдання практичного психолога з дітьми включають в себе: діагностику психологічного стану дітей, просвітницьку роботу з дітьми, корекційну роботу з дітьми, консультаційну роботу з дітьми, взаємодію з батьками. Практичний психолог може використовувати різні цікаві форми роботи з дітьми, які сприяють підвищенню мотивації дітей до навчання та розвитку. Інтерактивні форми роботи з дітьми передбачають активну участь дітей у процесі навчання та розвитку.

План роботи психолога з дітьми складається з урахуванням потреб дітей та цілей роботи. Усі аспекти роботи психолога з дітьми об'єднуються в плані роботи, який складається з діагностики, корекційних заходів, консультацій, взаємодії з батьками та просвітницької діяльності. Врахування вікових особливостей та індивідуальних потреб дитини є ключем до успішної та ефективної психологічної роботи з дітьми.

Особливості психологічної роботи з дітьми та учнями

Психологічна робота з дітьми має свої особливості, які пов'язані з віковими та індивідуальними особливостями дітей. Взаємодія психолога з дітьми повинна будуватися на принципах партнерства, співробітництва та довіри. Психолог повинен бути уважним, чуйним і розуміючим. Він повинен поважати дитину як особистість і враховувати її індивідуальні особливості.

Психологічна діяльність з дітьми має ряд особливостей, які слід враховувати психологу.

Дитина – це особистість, яка знаходиться в процесі розвитку. Тому психологічна робота з дітьми повинна бути спрямована на розвиток її особистості, а не на корекцію її недоліків.
Дитина – це активний суб'єкт діяльності. Тому психологічна робота з дітьми повинна будуватися на принципах активності та зацікавленості дитини.
Дитина – це суб'єкт, який має свої індивідуальні особливості. Тому психологічна робота з дітьми повинна бути індивідуально-диференційованою.

Основні напрями роботи психолога з дітьми та учнями:

Діагностична робота спрямована на вивчення психологічного стану дитини, виявлення її індивідуальних особливостей, а також виявлення можливих проблем у її розвитку. Діагностична робота психолога передбачає використання різноманітних психологічних тестів, спостережень та інтерв'ю для визначення потреб та проблем дитини. Це дозволяє зрозуміти особливості психіки та визначити напрямки подальшої роботи.
Просвітницька робота спрямована на підвищення психологічної грамотності дітей. Просвітницька робота психолога з дітьми передбачає надання дітям інформації про їхні права, можливості, про здоровий спосіб життя. Психолог може здійснювати просвітницьку роботу серед учнів, організовуючи тренінги, лекції чи тематичні групи, спрямовані на розвиток психологічної культури та навичок саморегуляції.
Корекційна робота спрямована на корекцію відхилень у розвитку дитини. Корекційна робота психолога спрямована на усунення або корекцію психологічних проблем дітей. Корекційна робота психолога спрямована на виправлення та покращення психологічного стану дитини. Вона може включати в себе індивідуальні консультації, психологічні тренінги, терапевтичні вправи та ігри, спрямовані на подолання труднощів та покращення емоційного стану.
Корекційно-розвивальна робота спрямована на розвиток позитивних рис особистості дитини, її пізнавальних здібностей і можливостей, емоційно-особистісної сфери.
Консультаційна робота спрямована на надання допомоги дітям у вирішенні їхніх особистих проблем з психологічних питань.
Взаємодія з батьками. Важливою частиною роботи психолога з дітьми є взаємодія з їхніми батьками. Це сприяє узгодженій роботі та спільним зусиллям у вирішенні проблем та підтримці дитини в розвитку.

Діяльність практичного психолога з дітьми є важливою і відповідальною справою. Вона вимагає від фахівця високої кваліфікації, професійних знань і умінь, а також любові до дітей.

ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯК ДОПОМОГТИ ДІТЯМ 6-11 РОКІВ В УМОВАХ ВІЙНИ

1. Запевніть дитину, що вона в безпеці.

2. Робіть усе в звичному режимі, якщо це можливо.

3. Обмежте доступ до телевізора, газет і радіо (щоб дитина менше чула різної інформації).

4. Приділяйте час на розмови з дитиною.

5. Відповідайте на запитання коротко, але чесно.

6. Хай діти будуть чимось зайняті.

7. Заохочуйте дітей допомагати.

8. Знайдіть надію, наводячи конкретні приклади.

10 заповідей батьківства

Правил про те, як виховувати дитину, придатних на всі випадки життя, не існує. Усі діти різні. Кожна дитина унікальна, унікальні і наші з нею стосунки. Але є речі, які протипоказані при спілкуванні з будь-якою дитиною без винятку. Мова йде про те, чого батькам робити не можна.

Якщо ми хочемо виховати людину, якій притаманна самодисципліна, нам треба в першу чергу розвивати її самосвідомість, прагнути до того, щоб у дитини сформувався позитивний образ самої себе, і уникати всього, що руйнує цей позитивний образ.

Що гріха таїти, навіть найтерплячіші батьки час від часу в "засмучених почуттях" все ж користуються недозволеними заходами, але нерідко до них вдаються просто через незнання.

Не принижуй дитину!

Ми іноді запросто можемо сказати дитині: "А краще ти нічого не міг придумати? У тебе взагалі голова на плечах є?" і так далі. Всякий раз, коли ми вимовляємо що-небудь подібне, ми руйнуємо позитивний образ сина чи дочки.

Не погрожуй!

"Якщо ти ще раз зробиш - ти у мене отримаєш!", "Якщо ти ще раз стукнеш братика, я тебе. . . " Кожен раз, коли ми так говоримо, ми вчимо дитину боятися і ненавидіти нас. Загрози зовсім марні - вони не покращують поведінки.

Не вимагати обіцянок!

Добре знайоме: дитина завинила, а мама їй каже: "Пообіцяй, що більше ніколи-ніколи так робити не будеш" - і отримує, звичайно, обіцянку. А через півгодини дитина повторює свою витівку. Мама ображена і засмучена: "Ти ж обіцяв!" Вона просто не знає, що обіцянка нічого не означає для маленької дитини. Дитина живе тільки в сьогоденні. Якщо вона чутлива і совісна, то вимагання обіцянок буде розвивати в неї почуття провини, якщо ж дитина не чутлива, це тільки навчить її цинізму: слово - це одне, а справа - зовсім інше.

Уникайте гіперопіки!

Зайва опіка привчає дитину до думки, що сама вона нічого робити не може. Багато батьків не можуть оцінити можливостей дітей що-небудь робити самостійно. Прийміть як девіз: "Ніколи не роби за дитину те, що вона може зробити сама".

Не вимагай негайної покори!

Уявіть, що чоловік говорить вам: "Олена, кинь все і цю ж хвилину приготуй мені кави". Як вам це сподобається? Точно так само вашій дитині не подобається, коли від неї вимагають, щоб вана негайно залишила своє заняття, краще попередити її заздалегідь: "Хвилин через десять будемо обідати", тоді ми цілком можемо дозволити їй побурчати трохи: "Ой, мам! Я ще пограю". Сліпе беззастережне підпорядкування характерно для маріонетки, але воно не сприяє формуванню незалежної, самостійної людини.

Не потурай дитині!

Мова про вседозволеність. Діти відразу відчують, що батьки бояться бути твердими, коли вони переступають межі дозволеного, бояться сказати їм "ні". Це вселяє в них впевненість, що всі правила гумові - варто трішки натиснути, і вони розтягнуться. Таке може спрацьовувати в рамках сім'ї, але за її межами дитину чекають гіркі розчарування. Потурати дитині означає позбавляти її можливості вирости пристосованою до життя людиною.

Не вимагай того, що не відповідає віку дитини!

Якщо ви чекаєте від свого дворічного малюка, щоб він слухався, як п'ятирічний, то цим ви провокуєте у нього неприязнь до вас. Ви вимагаєте від нього зрілості поведінки, на яку він ще не здатний - це погано позначається на розвитку його самосвідомості.

Не моралізуй і не говори дуже багато!

Кожного дня тисячі слів осуду вихлюпуються на наших дітей. Якщо всі їх записати на магнітофон і прокрутити мамам, вони будуть вражені. Чого тільки вони не говорять своїм дітям! Загрози, насмішки, бурчання, цілі лекції про мораль. . . Під впливом словесного потоку дитина "відключається". Це для неї єдиний спосіб захисту і вона швидко його освоює. А оскільки відключитися повністю вона не може, то відчуває почуття провини, а це розвиває негативну самооцінку. Всі "моралі" зрештою для дитини зводяться до таких схем: "Те, що ти зробив, - це погано. Ти поганий, тому що це зробив. Як ти міг так вчинити після всього хорошого, що мама зробила для тебе?"

Дитячі заповіді для мам, татусів, бабусь і дідусів

1. Шановні батьки! Пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва слухати й бути людиною.

2. У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас у ньому має робити.

3. Мої ручки маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.

4. Мої почуття ще недозрілі – прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.

5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання лише відповідно до ваших очікувань.

8. Я вчуся у вас усього: слів, інтонації, голосу, манери рухатися й поводитися. Ваші слова, почуття, вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між поколіннями. Тому вчіть мене, будь ласка, найкращого.

9. Пам’ятайте, що ми з вами не випадково: ми маємо допомагати одне одному в цьому безмежному світі.

10. Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але обережно, аби ваша любов не перетворилась на милиці, що заважатимуть мені робити самостійні кроки.

Любі мої! Я вас дуже люблю!!! Покажіть мені, що й ви мене любите.

Заповіді для батьків

1. Якщо дитину постійно критикують - вона вчиться ненавидіти.

2. Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.

3. Якщо дитину висміюють - вона стає замкненою.

4. Якщо дитині постійно докоряють - вона вчиться жити з почуттям провини.

5. Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.

6. Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.

7. Якщо дитина живе в розумінні добра й доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Під час спілкування з дитиною не слід уживати наступні висловлювання:

· Я тисячу разів говорив тобі, що…

· Скільки разів треба повторювати…

· Про що ти тільки думаєш…

· Невже тобі важко запам’ятати, що…

· Ти стаєш…

· Ти такий самий як…

· Відчепись, мені ніколи…

· Чому твоя подруга (друг) така (такий), а ти – ні…

Спілкуючись із дітьми, бажано вживати наступні висловлювання:

· Як добре, що ти в мене є.

· Я так рада тебе бачити.

· Мені так добре з тобою.

· Добре, що ти прийшов(ла).

· Я за тобою скучила.

· Мені приємно, що ти саме так зробив(ла)

· Спасибі тобі,я дуже вдячна.

· Якби не ти, я ніколи із цим не впорався(лась)

· Я вірю в тебе, ти з усім впораєшся.

Радість, сум, гнів... Як розібратися у своїх емоціях?

Емоції – це невід'ємна частина нашого життя. Вони допомагають нам реагувати на світ навколо, спілкуватися з іншими людьми та пізнавати себе. Але іноді емоції можуть бути настільки сильними, що ми не знаємо, як з ними впоратися.

Саме тому я, як практичний психолог, проводжу тренінги з розвитку емоційного інтелекту. На цих тренінгах ми: